D.A.N.A. project © 2026
R&B / folk project by terry heimat
D.A.N.A. & Terry Heimat:
When digital code acquires a soul
In a world where technology is rapidly changing reality, a new musical symbiosis is emerging. The project combines pristine ethnic depth with cutting-edge neural algorithms.
Creator:
At the helm of the project is Terry Heimat (Taras Kutsenko), a world-class conductor, composer, and arranger. He is the winner of the Global Music Awards (2021) and The Hollywood Independent Filmmaker Awards (2022), as well as a musician whose works have been longlisted for the GRAMMY® Awards (balloted 2022–2026). His mastery allows him to weave live emotions with complex harmonies.
Voice:
The performer D.A.N.A. is not just a Digital Audio Neural Algorithm. Her name echoes with antiquity: Dana, the Slavic goddess of water. Just as water takes any form, D.A.N.A.'s voice flows across the genre boundaries of R&B and folk, filling digital sound with lively, natural energy.
Essence:
This is R&B Folk in Ukrainian — music of contemplation and a return to the roots. It is the synergy of the person who created the words and melody and the artificial intelligence that breathed new life into them. Songs for those who seek answers within themselves, in the silence of nature, and in the infinity of the human spirit.
When digital code acquires a soul
In a world where technology is rapidly changing reality, a new musical symbiosis is emerging. The project combines pristine ethnic depth with cutting-edge neural algorithms.
Creator:
At the helm of the project is Terry Heimat (Taras Kutsenko), a world-class conductor, composer, and arranger. He is the winner of the Global Music Awards (2021) and The Hollywood Independent Filmmaker Awards (2022), as well as a musician whose works have been longlisted for the GRAMMY® Awards (balloted 2022–2026). His mastery allows him to weave live emotions with complex harmonies.
Voice:
The performer D.A.N.A. is not just a Digital Audio Neural Algorithm. Her name echoes with antiquity: Dana, the Slavic goddess of water. Just as water takes any form, D.A.N.A.'s voice flows across the genre boundaries of R&B and folk, filling digital sound with lively, natural energy.
Essence:
This is R&B Folk in Ukrainian — music of contemplation and a return to the roots. It is the synergy of the person who created the words and melody and the artificial intelligence that breathed new life into them. Songs for those who seek answers within themselves, in the silence of nature, and in the infinity of the human spirit.
D.A.N.A. ptoject
by terry heimat
by terry heimat
A unique musical experiment that blurs the line between creator and technology. The project was created by award-winning composer and arranger Terry Heimat (Taras Kutsenko). His portfolio includes GRAMMY® balloted status for five consecutive years (2022–2026), as well as victories at the prestigious international competitions Global Music Awards and The Hollywood Independent Filmmaker Awards.
Welcome to a world where ancient roots sprout through digital soil
Intro D.A.N.A. project
Добрий вечір, щедрий вечір,
В кожну хату, в кожен дім!
Ми принесли добру новину,
І вітаємо усіх!
На небі зірка ясна стала,
Світлом землю осявала.
То не зірка, то зоря,
Що родила нам Христа.
Ангели в небі заспівали,
Про народження сповіщали.
Пастушки до вертепу йдуть,
І дари Дитятку несуть.
Добрий вечір, щедрий вечір,
В кожну хату, в кожен дім!
Ми принесли добру новину,
І вітаємо усіх!
Пастушки до вертепу йдуть,
А за ними й три царі,
Йдуть з далекой сторони.
Злато, смирну і ліван,
Принесли у дар панам.
Ми ж вам, ґаздо, колядуєм,
Застоя й долю вам віншуєм.
Щоб родила нива в полі,
І не знали ви ніколи горя!
Dobryi vechir, shchedryi vechir,
V kozhnu khatu, v kozhen dim!
My prynesly dobru novynu,
I vitayemo usikh!
Na nebi zirka yasna stala,
Svitlom zemlyu osyavala.
To ne zirka, to zorya,
Shcho rodyla nam Khrysta.
Anhely v nebi zaspivaly,
Pro narodzhennya spovishchaly.
Pastushky do vertepu ydut,
I dary Dytyatku nesut.
Dobryi vechir, shchedryi vechir,
V kozhnu khatu, v kozhen dim!
My prynesly dobru novynu,
I vitayemo usikh!
Pastushky do vertepu ydut,
A za nymy y try tsari,
Ydut z dalekoy storony.
Zlato, smyrnu i livan,
Prynesly u dar panam.
My zh vam, gazdo, kolyaduyem,
Zastoya* y dolyu vam vinshuyem.
Shchob rodyla nyva v poli,
I ne znaly vy nikoly horya!
V kozhnu khatu, v kozhen dim!
My prynesly dobru novynu,
I vitayemo usikh!
Na nebi zirka yasna stala,
Svitlom zemlyu osyavala.
To ne zirka, to zorya,
Shcho rodyla nam Khrysta.
Anhely v nebi zaspivaly,
Pro narodzhennya spovishchaly.
Pastushky do vertepu ydut,
I dary Dytyatku nesut.
Dobryi vechir, shchedryi vechir,
V kozhnu khatu, v kozhen dim!
My prynesly dobru novynu,
I vitayemo usikh!
Pastushky do vertepu ydut,
A za nymy y try tsari,
Ydut z dalekoy storony.
Zlato, smyrnu i livan,
Prynesly u dar panam.
My zh vam, gazdo, kolyaduyem,
Zastoya* y dolyu vam vinshuyem.
Shchob rodyla nyva v poli,
I ne znaly vy nikoly horya!
The ancient tradition of Ukrainian Christmas blessings is finding new life in the digital age.
dobra novyna
Найстарша нічка, найчорніша,
Зібрала в себе все старе,
Все, що боліло, що гнітило,
Вогонь нехай собі бере!
Нічка, ніченька,
Темна сестриченька,
Вкинь у полум'я
Все, що не треба!
Нічка, ніченька,
Темна сестриченька,
Відчиняй двері
В чистеє небо!
Найстарша нічка, найтихіша,
Завмерла в дзеркалі свіча,
Минуле з димом відпускаю,
Прощаю з легкого плеча.
Нічка, ніченька,
Темна сестриченька,
Вкинь у полум'я
Все, що не треба!
Нічка, ніченька,
Темна сестриченька,
Відчиняй двері
В чистеє небо!
Вже ранок стука, світло родить,
Нове сонечко встає,
Беру з собою світлі мрії,
Все те, що силу додає.
Сонце, сонечко,
Світи в віконечко,
На нові мрії,
На нові дії!
Сонце, сонечко,
Світи в віконечко,
На рік прийдешній,
На ласку й щедрість
Naystarsha nichka, naychornisha,
Zibrala v sebe vse stare,
Vse, shcho bolilo, shcho hnitylo,
Vohon nekhay sobi bere!
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vkyn u polumya
Vse, shcho ne treba!
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vidchynyay dveri
V chysteye nebo!
Naystarsha nichka, naytykhisha,
Zavmerla v dzerkali svicha,
Mynule z dymom vidpuskayu,
Proshchayu z lehkoho plecha.
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vkyn u polumya
Vse, shcho ne treba!
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vidchynyay dveri
V chysteye nebo!
Vzhe ranok stuka, svitlo rodyt,
Nove sonechko vstaye,
Beru z soboyu svitli mriyi,
Vse te, shcho sylu dodaye.
Sontse, sonechko,
Svity v vikonechko,
Na novi mriyi,
Na novi diyi!
Sontse, sonechko,
Svity v vikonechko,
Na rik pryydeshniy,
Na lasku y shchedrist:
Zibrala v sebe vse stare,
Vse, shcho bolilo, shcho hnitylo,
Vohon nekhay sobi bere!
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vkyn u polumya
Vse, shcho ne treba!
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vidchynyay dveri
V chysteye nebo!
Naystarsha nichka, naytykhisha,
Zavmerla v dzerkali svicha,
Mynule z dymom vidpuskayu,
Proshchayu z lehkoho plecha.
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vkyn u polumya
Vse, shcho ne treba!
Nichka, nichenka,
Temna sestrychenka,
Vidchynyay dveri
V chysteye nebo!
Vzhe ranok stuka, svitlo rodyt,
Nove sonechko vstaye,
Beru z soboyu svitli mriyi,
Vse te, shcho sylu dodaye.
Sontse, sonechko,
Svity v vikonechko,
Na novi mriyi,
Na novi diyi!
Sontse, sonechko,
Svity v vikonechko,
Na rik pryydeshniy,
Na lasku y shchedrist:
On the longest night of the year, when darkness thickens to its limit, a new light is born.
sontsestoyannya
Пахне талий сніг весною,
Небо дихає над землею.
Засинала в білім полі зима…
Прокидається все від сна.
На столі, мов сонце ясне,
Сирні вареники прекрасні.
Маслом скроплені, гарячі,
Наче місяці блискучі.
В кожній хаті сміх лунає,
Кожен весну зустрічає.
Гори, гори, Марено, дотла!
Йди, зима, з нашого двора!
Сонце-Ярило, землю зігрій,
Танцюй з нами, наш Колодій!
Небо сміється, ріки течуть,
Душі наші свято ждуть.
А хто в парі не ходив,
Той колодку заслужив!
Наші хлопці неодружені,
Стрічками прикрашені.
Відкупайтесь, не баріться,
Та на долю не гнівіться.
Сміх дівчат, як цвіт весняний,
Поцілунок довгожданий.
Гори, гори, Марено, дотла!
Йди, зима, з нашого двора!
Сонце-Ярило, землю зігрій,
Танцюй з нами, наш Колодій!
Небо сміється, ріки течуть,
Душі наші свято ждуть.
Затихає гучне свято,
Перед постом, небагато
Часу, щоб простити всіх,
Змити з серця давній гріх.
Та крізь тишу чути спів —
Пробудження нових днів.
Старе згоряє, щоб нове жило,
І так буде, як завжди було.
Гори, гори, Марено, дотла!
Хай прийде до нас весна!
Сонце-Ярило, землю зігрій,
В серці надія і вітер мрій!
Небо сміється, ріки течуть,
Душі наші весну п'ють!
Небо дихає над землею.
Засинала в білім полі зима…
Прокидається все від сна.
На столі, мов сонце ясне,
Сирні вареники прекрасні.
Маслом скроплені, гарячі,
Наче місяці блискучі.
В кожній хаті сміх лунає,
Кожен весну зустрічає.
Гори, гори, Марено, дотла!
Йди, зима, з нашого двора!
Сонце-Ярило, землю зігрій,
Танцюй з нами, наш Колодій!
Небо сміється, ріки течуть,
Душі наші свято ждуть.
А хто в парі не ходив,
Той колодку заслужив!
Наші хлопці неодружені,
Стрічками прикрашені.
Відкупайтесь, не баріться,
Та на долю не гнівіться.
Сміх дівчат, як цвіт весняний,
Поцілунок довгожданий.
Гори, гори, Марено, дотла!
Йди, зима, з нашого двора!
Сонце-Ярило, землю зігрій,
Танцюй з нами, наш Колодій!
Небо сміється, ріки течуть,
Душі наші свято ждуть.
Затихає гучне свято,
Перед постом, небагато
Часу, щоб простити всіх,
Змити з серця давній гріх.
Та крізь тишу чути спів —
Пробудження нових днів.
Старе згоряє, щоб нове жило,
І так буде, як завжди було.
Гори, гори, Марено, дотла!
Хай прийде до нас весна!
Сонце-Ярило, землю зігрій,
В серці надія і вітер мрій!
Небо сміється, ріки течуть,
Душі наші весну п'ють!
Весна… весна… прийшла…
Pakhne talyi snih vesnoyu,
Nebo dykhaye nad zemleyu.
Zasynala v bilim poli zyma…
Prokydayetsya vse vid sna.
Na stoli, mov sontse yasne,
Syrni varenyky prekrasni.
Maslom skropleni, haryachi,
Nache misyatsi blyskuchi.
V kozhniy khati smikh lunaye,
Kozhen vesnu zustrichaye.
Hory, hory, Mareno, dotla!
Ydy, zyma, z nashoho dvora!
Sontse-Yarylo, zemlyu zihriy,
Tantsuy z namy, nash Kolodiy!
Nebo smiyetsya, riky techut,
Dushi nashi svyato zhdut.
A khto v pari ne khodyv,
Toy kolodku zasluzhyv!
Nashi khloptsi neodruzheni,
Strichkamy prykrasheni.
Vidkupaytes, ne baritsya,
Ta na dolyu ne hnivitsya.
Smikh divchat, yak tsvit vesnyanyi,
Potsilunok dovhozhdanyi.
Hory, hory, Mareno, dotla!
Ydy, zyma, z nashoho dvora!
Sontse-Yarylo, zemlyu zihriy,
Tantsuy z namy, nash Kolodiy!
Nebo smiyetsya, riky techut,
Dushi nashi svyato zhdut.
Zatykhaye huchne svyato,
Pered postom, nebahato
Chasu, shchob prostyty vsikh,
Zmyty z sertsya davniy hrikh.
Ta kriz tyshu chuty spiv —
Probudzhennya novykh dniv.
Stare zhoryaye, shchob nove zhylo,
I tak bude, yak zavzhdy bulo.
Hory, hory, Mareno, dotla!
Khay pryyde do nas vesna!
Sontse-Yarylo, zemlyu zihriy,
V sertsi nadiya i viter mriy!
Nebo smiyetsya, riky techut,
Dushi nashi vesnu pyut!
Vesna… vesna… pryyshla…
Nebo dykhaye nad zemleyu.
Zasynala v bilim poli zyma…
Prokydayetsya vse vid sna.
Na stoli, mov sontse yasne,
Syrni varenyky prekrasni.
Maslom skropleni, haryachi,
Nache misyatsi blyskuchi.
V kozhniy khati smikh lunaye,
Kozhen vesnu zustrichaye.
Hory, hory, Mareno, dotla!
Ydy, zyma, z nashoho dvora!
Sontse-Yarylo, zemlyu zihriy,
Tantsuy z namy, nash Kolodiy!
Nebo smiyetsya, riky techut,
Dushi nashi svyato zhdut.
A khto v pari ne khodyv,
Toy kolodku zasluzhyv!
Nashi khloptsi neodruzheni,
Strichkamy prykrasheni.
Vidkupaytes, ne baritsya,
Ta na dolyu ne hnivitsya.
Smikh divchat, yak tsvit vesnyanyi,
Potsilunok dovhozhdanyi.
Hory, hory, Mareno, dotla!
Ydy, zyma, z nashoho dvora!
Sontse-Yarylo, zemlyu zihriy,
Tantsuy z namy, nash Kolodiy!
Nebo smiyetsya, riky techut,
Dushi nashi svyato zhdut.
Zatykhaye huchne svyato,
Pered postom, nebahato
Chasu, shchob prostyty vsikh,
Zmyty z sertsya davniy hrikh.
Ta kriz tyshu chuty spiv —
Probudzhennya novykh dniv.
Stare zhoryaye, shchob nove zhylo,
I tak bude, yak zavzhdy bulo.
Hory, hory, Mareno, dotla!
Khay pryyde do nas vesna!
Sontse-Yarylo, zemlyu zihriy,
V sertsi nadiya i viter mriy!
Nebo smiyetsya, riky techut,
Dushi nashi vesnu pyut!
Vesna… vesna… pryyshla…
Welcome to a colorful spring.
kolodii
Пам’ятаю наші вечори,
Згадую тебе, мою мрію.
Фото старе, пожовкли трішки,
В очах твоїх – сонце і літо.
Ностальгія, тихий шепіт ночі,
В серці грає музика короча.
Про тебе, про нас, про літо тепле,
В душі моїй ти завжди є.
Пам’ятаю наші вечори,
Під зорями, під місяцем ясним.
Ти шепотів слова кохання,
І світ здавався раєм прекрасним.
Ностальгія, тихий шепіт ночі,
В серці грає музика короча.
Про тебе, про нас, про літо тепле,
В душі моїй ти завжди є.
Час летить, як птах у небі,
Але спогади живуть в мені.
Ти – моя зірка, ти – моя доля,
І я завжди буду любити тебе.
Ностальгія, тихий шепіт ночі,
В серці грає музика короча.
Про тебе, про нас, про літо тепле,
В душі моїй ти завжди є.
Pamyatayu nashi vechory,
Zhaduyu tebe, moyu mriyu.
Foto stare, pozhovkly trishky,
V ochakh tvoyikh – sontse i lito.
Nostalhiya, tykhyi shepit nochi,
V sertsi hraye muzyka korocha.
Pro tebe, pro nas, pro lito teple,
V dushi moyiy ty zavzhdy ye.
Pamyatayu nashi vechory,
Pid zoryamy, pid misyatsem yasnym.
Ty shepotiv slova kokhannya,
I svit zdavavsya rayem prekrasnym.
Nostalhiya, tykhyi shepit nochi,
V sertsi hraye muzyka korocha.
Pro tebe, pro nas, pro lito teple,
V dushi moyiy ty zavzhdy ye.
Chas letyt, yak ptakh u nebi,
Ale spohady zhyvut v meni.
Ty – moya zirka, ty – moya dolya,
I ya zavzhdy budu lyubyty tebe.
Nostalhiya, tykhyi shepit nochi,
V sertsi hraye muzyka korocha.
Pro tebe, pro nas, pro lito teple,
V dushi moyiy ty zavzhdy ye.
Zhaduyu tebe, moyu mriyu.
Foto stare, pozhovkly trishky,
V ochakh tvoyikh – sontse i lito.
Nostalhiya, tykhyi shepit nochi,
V sertsi hraye muzyka korocha.
Pro tebe, pro nas, pro lito teple,
V dushi moyiy ty zavzhdy ye.
Pamyatayu nashi vechory,
Pid zoryamy, pid misyatsem yasnym.
Ty shepotiv slova kokhannya,
I svit zdavavsya rayem prekrasnym.
Nostalhiya, tykhyi shepit nochi,
V sertsi hraye muzyka korocha.
Pro tebe, pro nas, pro lito teple,
V dushi moyiy ty zavzhdy ye.
Chas letyt, yak ptakh u nebi,
Ale spohady zhyvut v meni.
Ty – moya zirka, ty – moya dolya,
I ya zavzhdy budu lyubyty tebe.
Nostalhiya, tykhyi shepit nochi,
V sertsi hraye muzyka korocha.
Pro tebe, pro nas, pro lito teple,
V dushi moyiy ty zavzhdy ye.
The most fragile human emotion is the memory of love.
nostalgia
Ніч коротка, як завжди,
День палає,
Сонце зверху колії,
Серце завмирає.
Літнє сонцестояння,
Час кохання,
Вогонь в нашій крові,
Ти – моє бажання.
Ти – моє сонце,
Твої промені гріють.
В цю магічну ніч,
Тільки ти і я.
Трави шепочуть,
Вітер легкий,
Кожна клітина
На тілі білом.
Сонце танцює
Ми – у вогні,
Літнє сонцестояння,
Ти – в моїй душі.
Ти – моє сонце,
Твої промені гріють.
В цю магічну ніч,
Тільки ти і я.
Хай палає вогонь,
Хай любов не згасає,
В літню ніч чарівну,
Серце хай співає.
Сонце в зеніті,
Ми – разом навіки,
В літнє сонцестояння
Зникають всі ліки.
Ти – моє сонце,
Твої промені гріють.
В цю магічну ніч,
Тільки ти і я.
Сонцестояння, літо, ти і я,
Любов моя, назавжди твоя.
Nich korotka, yak zavzhdy,
Den palaye,
Sontse zverkhu koliyi,
Sertse zavmyraye.
Litnye sontsestoyannya,
Chas kokhannya,
Vohon v nashiy krovi,
Ty – moye bazhannya.
Ty – moye sontse,
Tvoyi promeni hriyut.
V tsyu mahichnu nich,
Tilky ty i ya.
Travy shepochut,
Viter lehkyi,
Kozhna klityna
Na tili bilom.
Sontse tantsyuye,
My – u vohni,
Litnye sontsestoyannya,
Ty – v moyiy dushi.
Ty – moye sontse,
Tvoyi promeni hriyut.
V tsyu mahichnu nich,
Tilky ty i ya.
Khay palaye vohon,
Khay lyubov ne zhasaye,
V litnyu nich charivnu,
Sertse khay spivaye.
Sontse v zeniti,
My – razom naviky,
V litnye sontsestoyannya
Znykayut vsi liky.
Ty – moye sontse,
Tvoyi promeni hriyut.
V tsyu mahichnu nich,
Tilky ty i ya.
Sontsestoyannya, lito, ty i ya,
Lyubov moya, nazavzhdy tvoya.
Den palaye,
Sontse zverkhu koliyi,
Sertse zavmyraye.
Litnye sontsestoyannya,
Chas kokhannya,
Vohon v nashiy krovi,
Ty – moye bazhannya.
Ty – moye sontse,
Tvoyi promeni hriyut.
V tsyu mahichnu nich,
Tilky ty i ya.
Travy shepochut,
Viter lehkyi,
Kozhna klityna
Na tili bilom.
Sontse tantsyuye,
My – u vohni,
Litnye sontsestoyannya,
Ty – v moyiy dushi.
Ty – moye sontse,
Tvoyi promeni hriyut.
V tsyu mahichnu nich,
Tilky ty i ya.
Khay palaye vohon,
Khay lyubov ne zhasaye,
V litnyu nich charivnu,
Sertse khay spivaye.
Sontse v zeniti,
My – razom naviky,
V litnye sontsestoyannya
Znykayut vsi liky.
Ty – moye sontse,
Tvoyi promeni hriyut.
V tsyu mahichnu nich,
Tilky ty i ya.
Sontsestoyannya, lito, ty i ya,
Lyubov moya, nazavzhdy tvoya.
An explosion of energy, passion, and light.
litne soncestoyannya
Тиха річка, мов дзеркало, спить,
Небом зорі розсипались рясно.
Ніч Купальська до себе манить,
Пахне м'ятою, ніжно, прекрасно.
Ой, на Івана, на Купала,
Тиха вода долю шептала.
Віночок з вербиці по воді пливе,
Може, до милого він допливе...
Спалахнув на поляні вогонь,
Тіні довгі танцюють у колі.
Я торкнуся трави долонь,
Попрошу собі кращої долі.
Ой, на Івана, на Купала,
Тиха вода долю шептала.
Віночок з вербиці по воді пливе,
Може, до милого він допливе...
Десь у лісі, в густій кропиві,
Квітка папороті спалахне...
Та не скарбів шукаю я нині,
А щоб щастя знайшло і мене.
Ой, на Івана, на Купала,
Тиха вода долю шептала.
Віночок з вербиці по воді пливе,
Може, до милого він допливе...
...допливе...
Небом зорі розсипались рясно.
Ніч Купальська до себе манить,
Пахне м'ятою, ніжно, прекрасно.
Ой, на Івана, на Купала,
Тиха вода долю шептала.
Віночок з вербиці по воді пливе,
Може, до милого він допливе...
Спалахнув на поляні вогонь,
Тіні довгі танцюють у колі.
Я торкнуся трави долонь,
Попрошу собі кращої долі.
Ой, на Івана, на Купала,
Тиха вода долю шептала.
Віночок з вербиці по воді пливе,
Може, до милого він допливе...
Десь у лісі, в густій кропиві,
Квітка папороті спалахне...
Та не скарбів шукаю я нині,
А щоб щастя знайшло і мене.
Ой, на Івана, на Купала,
Тиха вода долю шептала.
Віночок з вербиці по воді пливе,
Може, до милого він допливе...
...допливе...
...до милого...
Tykha richka, mov dzerkalo, spyt,
Nebom zori rozsypalys ryasno.
Nich Kupalska do sebe manyt,
Pakhne myatoyu, nizhno, prekrasno.
Oy, na Ivana, na Kupala,
Tykha voda dolyu sheptala.
Vinochok z verbytsi po vodi plyve,
Mozhe, do myloho vin doplyve...
Spalakhnuv na polyani vohon,
Tini dovhi tantsyuyut u koli.
Ya torknusya travy dolon,
Poproshu sobi krashchoyi doli.
Oy, na Ivana, na Kupala,
Tykha voda dolyu sheptala.
Vinochok z verbytsi po vodi plyve,
Mozhe, do myloho vin doplyve...
Des u lisi, v hustiy kropyvi,
Kvitka paporoti spalakhne...
Ta ne skarbiv shukayu ya nyni,
A shchob shchastya znayshlo i mene.
Oy, na Ivana, na Kupala,
Tykha voda dolyu sheptala.
Vinochok z verbytsi po vodi plyve,
Mozhe, do myloho vin doplyve...
...doplyve...
...do myloho...
Nebom zori rozsypalys ryasno.
Nich Kupalska do sebe manyt,
Pakhne myatoyu, nizhno, prekrasno.
Oy, na Ivana, na Kupala,
Tykha voda dolyu sheptala.
Vinochok z verbytsi po vodi plyve,
Mozhe, do myloho vin doplyve...
Spalakhnuv na polyani vohon,
Tini dovhi tantsyuyut u koli.
Ya torknusya travy dolon,
Poproshu sobi krashchoyi doli.
Oy, na Ivana, na Kupala,
Tykha voda dolyu sheptala.
Vinochok z verbytsi po vodi plyve,
Mozhe, do myloho vin doplyve...
Des u lisi, v hustiy kropyvi,
Kvitka paporoti spalakhne...
Ta ne skarbiv shukayu ya nyni,
A shchob shchastya znayshlo i mene.
Oy, na Ivana, na Kupala,
Tykha voda dolyu sheptala.
Vinochok z verbytsi po vodi plyve,
Mozhe, do myloho vin doplyve...
...doplyve...
...do myloho...
On the most mysterious night of the year, ancient legends come to life.
ivan kupala
Матінка Богородиця спала-почивала
І у сні своїм страшний сон побачила.
Прийшов до Неї Синочок:
— Матінко Моя, Ти не спиш?
— Я не сплю, Я все чую,
Але Бог дав, і я бачу:
Ходиш Ти поміж розбійників,
Поміж горами, поміж зрадниками жидами,
Що вони Твої руки на Хрест розпинали,
Що вони Твої ніжки до Хреста прибивали.
У неділю раненько сонце заходить,
Матір Божа по небу ходить,
Свого Синочка за руку водить.
Провела на ранкову,
З ранкової — на обідню,
З обідні — на вечірню,
З вечірні — на синє море.
На синім морі камінь лежить,
А на тім камені церква стоїть.
А в тій церкві свічка горить
І на Престолі Ісус Христос сидить.
Сидить, ніжки опустивши,
Очі до неба підвівши,
Богу молитву читає,
Святих Павла і Петра чекає.
Прийшли до нього Петро і Павло,
Стоять і Синочку Божому говорять:
— Господи, Ісусе Христе, Сину Божий,
Ти за весь світ молитви читаєш
І за нас муку приймаєш.
І рече їм Господь:
— Петре і Павле, ви на мене не дивіться,
А в руки свої самі молитви беріть,
По всьому світу несіть,
Та людей всяких — хворих,
Кривих, сивих, молодих — учіть.
Хто вміє — хай молиться,
Хто не вміє — хай учиться.
Хто цю молитву двічі на день читає,
Той ніколи ніякої муки не знає,
У воді не потоне, у вогні не згорить
І найстрашнішу хворобу переможе.
Злодій ту людину не обкраде,
Блискавка у грозу ту не вб’є,
Отрутою ту не вбити,
Доносом у суді не згубити.
У спеку знайдеться вода,
А в голод знайдеться їжа.
Великий вік та людина проживе,
А коли час її підійде,
То вона найлегшою смертю помре.
Пошлю Я їй два ангели
І Сам її зустріти зійду,
Душу й тіло праведника
На суді Страшнім спасу.
Бог Отець, Бог Син,
Бог Дух Святий.
І у сні своїм страшний сон побачила.
Прийшов до Неї Синочок:
— Матінко Моя, Ти не спиш?
— Я не сплю, Я все чую,
Але Бог дав, і я бачу:
Ходиш Ти поміж розбійників,
Поміж горами, поміж зрадниками жидами,
Що вони Твої руки на Хрест розпинали,
Що вони Твої ніжки до Хреста прибивали.
У неділю раненько сонце заходить,
Матір Божа по небу ходить,
Свого Синочка за руку водить.
Провела на ранкову,
З ранкової — на обідню,
З обідні — на вечірню,
З вечірні — на синє море.
На синім морі камінь лежить,
А на тім камені церква стоїть.
А в тій церкві свічка горить
І на Престолі Ісус Христос сидить.
Сидить, ніжки опустивши,
Очі до неба підвівши,
Богу молитву читає,
Святих Павла і Петра чекає.
Прийшли до нього Петро і Павло,
Стоять і Синочку Божому говорять:
— Господи, Ісусе Христе, Сину Божий,
Ти за весь світ молитви читаєш
І за нас муку приймаєш.
І рече їм Господь:
— Петре і Павле, ви на мене не дивіться,
А в руки свої самі молитви беріть,
По всьому світу несіть,
Та людей всяких — хворих,
Кривих, сивих, молодих — учіть.
Хто вміє — хай молиться,
Хто не вміє — хай учиться.
Хто цю молитву двічі на день читає,
Той ніколи ніякої муки не знає,
У воді не потоне, у вогні не згорить
І найстрашнішу хворобу переможе.
Злодій ту людину не обкраде,
Блискавка у грозу ту не вб’є,
Отрутою ту не вбити,
Доносом у суді не згубити.
У спеку знайдеться вода,
А в голод знайдеться їжа.
Великий вік та людина проживе,
А коли час її підійде,
То вона найлегшою смертю помре.
Пошлю Я їй два ангели
І Сам її зустріти зійду,
Душу й тіло праведника
На суді Страшнім спасу.
Бог Отець, Бог Син,
Бог Дух Святий.
Амінь. Амінь. Амінь.
Matinka Bohorodytsya spala-pochyvala
I u sni svoyim strashny son pobachyla.
Pryishov do Neyi Synochok:
— Matinko Moya, Ty ne spysh?
— Ya ne splyu, Ya vse chuyu,
Ale Boh dav, i ya bachu:
Khodysh Ty pomizh rozbiynykiv,
Pomizh horamy, pomizh zradnykamy zhydamy,
Shcho vony Tvoyi ruky na Khrest rozpynaly,
Shcho vony Tvoyi nizhky do Khresta prybyvaly.
U nedilyu ranenko sontse zakhodyt,
Matir Bozha po nebu khodyt,
Svoho Synochka za ruku vodyt.
Provela na rankovu,
Z rankovoyi — na obidnyu,
Z obidni — na vechirnyu,
Z vechirni — na synye more.
Na synim mori kamin lezhyt,
A na tim kameni tserkva stoyit.
A v tiy tserkvi svichka horyt
I na Prestoli Isus Khrystos sydyt.
Sydyt, nizhky opustyvshy,
Ochi do neba pidvivshy,
Bohu molytvu chytaye,
Svyatykh Pavla i Petra chekaye.
Pryishly do nyoho Petro i Pavlo,
Stoyat i Synochku Bozhomu hovoryat:
— Hospody, Isuse Khryste, Synu Bozhy,
Ty za ves svit molytvy chytayesh
I za nas muku pryimayesh.
I reche yim Hospod:
— Petre i Pavle, vy na mene ne dyvitsya,
A v ruky svoyi sami molytvy berit,
Po vsyomu svitu nesit,
Ta lyudey vsyakykh — khvorykh,
Kryvykh, syvykh, molodykh — uchit.
Khto vmiye — khay molytsya,
Khto ne vmiye — khay uchytsya.
Khto tsyu molytvu dvichi na den chytaye,
Toy nikoly niyakoyi muky ne znaye,
U vodi ne potone, u vohni ne zhoryt
I naystrashnishu khvorobu peremozhe.
Zlodiy tu lyudynu ne obkrade,
Blyskavka u hrozu tu ne vbye,
Otrutoyu tu ne vbyty,
Donosom u sudi ne zhubyty.
U speku znaydetsya voda,
A v holod znaydetsya yizha.
Velyky vik ta lyudyna prozhyve,
A koly chas yiyi pidiide,
To vona naylehshoyu smertyu pomre.
Poshlyu Ya yiy dva anhely
I Sam yiyi zustrity ziidu,
Dushu y tilo pravednyka
Na sudi Strashnim spasu.
Boh Otets, Boh Syn,
Boh Dukh Svyaty.
Amin. Amin. Amin.
I u sni svoyim strashny son pobachyla.
Pryishov do Neyi Synochok:
— Matinko Moya, Ty ne spysh?
— Ya ne splyu, Ya vse chuyu,
Ale Boh dav, i ya bachu:
Khodysh Ty pomizh rozbiynykiv,
Pomizh horamy, pomizh zradnykamy zhydamy,
Shcho vony Tvoyi ruky na Khrest rozpynaly,
Shcho vony Tvoyi nizhky do Khresta prybyvaly.
U nedilyu ranenko sontse zakhodyt,
Matir Bozha po nebu khodyt,
Svoho Synochka za ruku vodyt.
Provela na rankovu,
Z rankovoyi — na obidnyu,
Z obidni — na vechirnyu,
Z vechirni — na synye more.
Na synim mori kamin lezhyt,
A na tim kameni tserkva stoyit.
A v tiy tserkvi svichka horyt
I na Prestoli Isus Khrystos sydyt.
Sydyt, nizhky opustyvshy,
Ochi do neba pidvivshy,
Bohu molytvu chytaye,
Svyatykh Pavla i Petra chekaye.
Pryishly do nyoho Petro i Pavlo,
Stoyat i Synochku Bozhomu hovoryat:
— Hospody, Isuse Khryste, Synu Bozhy,
Ty za ves svit molytvy chytayesh
I za nas muku pryimayesh.
I reche yim Hospod:
— Petre i Pavle, vy na mene ne dyvitsya,
A v ruky svoyi sami molytvy berit,
Po vsyomu svitu nesit,
Ta lyudey vsyakykh — khvorykh,
Kryvykh, syvykh, molodykh — uchit.
Khto vmiye — khay molytsya,
Khto ne vmiye — khay uchytsya.
Khto tsyu molytvu dvichi na den chytaye,
Toy nikoly niyakoyi muky ne znaye,
U vodi ne potone, u vohni ne zhoryt
I naystrashnishu khvorobu peremozhe.
Zlodiy tu lyudynu ne obkrade,
Blyskavka u hrozu tu ne vbye,
Otrutoyu tu ne vbyty,
Donosom u sudi ne zhubyty.
U speku znaydetsya voda,
A v holod znaydetsya yizha.
Velyky vik ta lyudyna prozhyve,
A koly chas yiyi pidiide,
To vona naylehshoyu smertyu pomre.
Poshlyu Ya yiy dva anhely
I Sam yiyi zustrity ziidu,
Dushu y tilo pravednyka
Na sudi Strashnim spasu.
Boh Otets, Boh Syn,
Boh Dukh Svyaty.
Amin. Amin. Amin.
On the most mysterious night of the year, ancient legends come to life.
son Bohorodytsi
А-а-а, весна-красна…
Де ти зимувала?
Що ти нам, весна, принесла?
А-а-а…
Крізь холодну землю проростає цвіт,
Сонце розливає свій медовий світ.
На столі священнім — магія віків,
Писанка-дитинка, оберіг богів.
Кожен візерунок — то молитва й знак,
Щоб родила доля, наче стиглий мак.
Світле Воскресіння, день встає з небес!
Дзвони б'ють над світом: "Він воістину воскрес!"
І летить гаївка понад молодим житом,
Пробудися, земле, сонцем оповита!
Нове життя, нова весна,
Радість наповнює серця.
Вийдем на галяви, де трава росте,
Заведемо коло, сонце золоте.
Покотилось яйце з гірки в долину,
Пробудило річку, верби і калину.
Сміх дівчат лунає, наче спів пташок,
Ми плетем майбутнє у вічний вінок.
Світле Воскресіння, день встає з небес!
Дзвони б'ють над світом: "Він воістину воскрес!"
І летить гаївка понад молодим житом,
Пробудися, земле, сонцем оповита!
Нове життя, нова весна,
Радість наповнює серця.
Тисячі років тому, і в цей самий час,
Смерть була переможена для нас.
Від яйця-радості до святого Гробу,
Віра проростає крізь журбу і злобу.
В кожній крашанці — надія жива,
В кожному серці — святі слова.
Світле Воскресіння, день встає з небес!
Дзвони б'ють над світом: "Він воістину воскрес!"
І летить гаївка понад молодим житом,
Пробудися, земле, сонцем оповита!
Нове життя, нова весна,
Радість наповнює серця!
Де ти зимувала?
Що ти нам, весна, принесла?
А-а-а…
Крізь холодну землю проростає цвіт,
Сонце розливає свій медовий світ.
На столі священнім — магія віків,
Писанка-дитинка, оберіг богів.
Кожен візерунок — то молитва й знак,
Щоб родила доля, наче стиглий мак.
Світле Воскресіння, день встає з небес!
Дзвони б'ють над світом: "Він воістину воскрес!"
І летить гаївка понад молодим житом,
Пробудися, земле, сонцем оповита!
Нове життя, нова весна,
Радість наповнює серця.
Вийдем на галяви, де трава росте,
Заведемо коло, сонце золоте.
Покотилось яйце з гірки в долину,
Пробудило річку, верби і калину.
Сміх дівчат лунає, наче спів пташок,
Ми плетем майбутнє у вічний вінок.
Світле Воскресіння, день встає з небес!
Дзвони б'ють над світом: "Він воістину воскрес!"
І летить гаївка понад молодим житом,
Пробудися, земле, сонцем оповита!
Нове життя, нова весна,
Радість наповнює серця.
Тисячі років тому, і в цей самий час,
Смерть була переможена для нас.
Від яйця-радості до святого Гробу,
Віра проростає крізь журбу і злобу.
В кожній крашанці — надія жива,
В кожному серці — святі слова.
Світле Воскресіння, день встає з небес!
Дзвони б'ють над світом: "Він воістину воскрес!"
І летить гаївка понад молодим житом,
Пробудися, земле, сонцем оповита!
Нове життя, нова весна,
Радість наповнює серця!
Воістину… воскрес…
A-a-a, vesna-krasna…
De ty zymuvala?
Shcho ty nam, vesna, prynesla?
A-a-a…
Kriz’ kholodnu zemliu prorostaye tsvit,
Sontse rozlyvaye sviy medoviy svit.
Na stolі svyashchennim — mahіya vikіv,
Pysanka-dytynka, oberih bohiv.
kozhen vizerunok — to molytva y znak,
Shchob rodyla dolya, nachye styhlyy mak.
Svitle Voskresinnya, den’ vstaie z nebes!
Dzvony byeut’ nad svitom: "Vin voistynu voskres!"
I liet’ hайivka nad mosod’ynnym zhitom,
Probudysia, zemlia, sontsem opovytа!
Nove zhyttia, nova vesna,
Radist’ napovnyuie sertsya.
Vyydem na halyavy, de trava roste,
Zavedemo koliо, sontse zolote.
Pokotylys’ yaitsye z hirkу v dolynu,
Probudilo richku, verble y kalynu.
Smikh divchat lунаe, nache spiv ptashok,
My pletem maibutnje u vichnyy vinok.
Svitle Voskresinnya, den’ vstaie z nebes!
Dzvony byeut’ nad svitom: "Vin voistinu voskres!"
I liet’ hайivka nad mosodym zhitom,
Probudysia, zemle, sontsem opovyta!
Nove zhyttia, nova vesna,
Radist’ napovnyuie sertsya.
Tysiachi rokiv tomu, i v tsei samyi chas,
Smert’ bula peremozhena dlya nas.
Vid yaitsia-radosti do svyatogo Grobu,
Vira prorostaye kriz’, zhurbu i zlobu.
V kozhnij krasanky — nadіya zhiva,
V kozhnomu sertsi — svyti slova.
Svitle Voskresinnya, den’ vstaie z nebes!
Dzvony byeut’ nad svitom: "Vin voistynu voskres!"
I liet’ hайivka nad mosodym zhitom,
Probudysia, zemle, sontsem opovyta!
Nove zhyttia, nova vesna,
Radist’ napovnyuie sertsya!
Voistynu… voskres…
De ty zymuvala?
Shcho ty nam, vesna, prynesla?
A-a-a…
Kriz’ kholodnu zemliu prorostaye tsvit,
Sontse rozlyvaye sviy medoviy svit.
Na stolі svyashchennim — mahіya vikіv,
Pysanka-dytynka, oberih bohiv.
kozhen vizerunok — to molytva y znak,
Shchob rodyla dolya, nachye styhlyy mak.
Svitle Voskresinnya, den’ vstaie z nebes!
Dzvony byeut’ nad svitom: "Vin voistynu voskres!"
I liet’ hайivka nad mosod’ynnym zhitom,
Probudysia, zemlia, sontsem opovytа!
Nove zhyttia, nova vesna,
Radist’ napovnyuie sertsya.
Vyydem na halyavy, de trava roste,
Zavedemo koliо, sontse zolote.
Pokotylys’ yaitsye z hirkу v dolynu,
Probudilo richku, verble y kalynu.
Smikh divchat lунаe, nache spiv ptashok,
My pletem maibutnje u vichnyy vinok.
Svitle Voskresinnya, den’ vstaie z nebes!
Dzvony byeut’ nad svitom: "Vin voistinu voskres!"
I liet’ hайivka nad mosodym zhitom,
Probudysia, zemle, sontsem opovyta!
Nove zhyttia, nova vesna,
Radist’ napovnyuie sertsya.
Tysiachi rokiv tomu, i v tsei samyi chas,
Smert’ bula peremozhena dlya nas.
Vid yaitsia-radosti do svyatogo Grobu,
Vira prorostaye kriz’, zhurbu i zlobu.
V kozhnij krasanky — nadіya zhiva,
V kozhnomu sertsi — svyti slova.
Svitle Voskresinnya, den’ vstaie z nebes!
Dzvony byeut’ nad svitom: "Vin voistynu voskres!"
I liet’ hайivka nad mosodym zhitom,
Probudysia, zemle, sontsem opovyta!
Nove zhyttia, nova vesna,
Radist’ napovnyuie sertsya!
Voistynu… voskres…
velykdeni
